Там Буда і Пешт з’єдналися разом

На зустріч із Будапештом чекаєш із особливим трепетом. Коли вперше збираєшся відвідати столицю Угорщини - сподіваєшся побачити величне і гарне місто, хоча дещо «підправлене» радянською архітектурою. А легенди про блакитний Дунай самі собою зринають у пам’яті.

Дорогою до Будапешту починаєш розуміти: Паннонська рівнина не така вже й рівна. То там, то тут на горизонті з’являються невеликі гори або просто достатньо високі пагорби. Що ж, тим цікавіше мандрувати однією з найбільш неоднозначних країн Європи. Одразу розумієш, що ти нічого не розумієш, бо угорська мова не схожа на жодну з мов сусідніх країн. Ми трохи вже навчилися «спікати», «шпрехати» і «парлекати», але зрозуміти угорську мову непідготовленій людині неможливо. Навіть тримаючи «розмовник» можна втрапити у халепу, та втім це викличе у привітних угорців поблажливу посмішку. Тож можна повправлятися у лінгвістиці, якщо перед тим не перебрали егерського вина. 

Будапешт розкривається перед гостем поступово з істинно королівською величчю і спокоєм. Про околиці столиці говорити не варто, бо вони є типовими для будь-якого центральноєвропейського міста. А от у центрі…

 

Якщо зробити історичний зріз, то стане відомо, що угорці у складі Австрійської імперії Габсбургів не забували про своє королівське минуле. Їхні намагання зробити свою столицю «…не гірше, як…» відчувається у багатьох речах, насамперед у архітектурі та плануванні міста. Зрештою, це змагання збагатило планету одним із найгарніших міст Європи.

 

Прагнення угорців довести, що вони не «околиця географії» відчувається у широких вулицях та площах, забудованих ошатними будинками у класицистичному стилі, стрімких тріумфальних колонах, що здіймаються у височінь. Але й досі можна помітити, що Будапешт колись все ж таки був двома містами – Будою і Пештом. Якщо Буда – це горбиста місцина, де здавна були резиденції угорських королів, і поєднує у собі величні та монументальні палаци із затишними, вузенькими, покрученими пішохідними вуличками, то Пешт – більш геометрично вивірений і спланований.

 

Найперше місце, яке варто відвідати, це площа Героїв, яку яку порекомендують більшість угорців. Вони запевняють, ніби тільки там можна вповні осягнути велич національної історії та прагнення їхнього народу до розвитку. Дійсно – приголомшливо. Монументи правителів, скульптурні втілення їхніх подвигів змушують перейнятися духом цього, колись дуже войовничого, народу.

Але ж не тільки битвами і королями славний Будапешт. Біля будівлі оперного театру також завжди велелюдно. Щебечуть українці, стримано оцінюють будівлю літні німці, корейці та японці теж тут як тут із своїми стереотипними фотоапаратами та смартфонами. Клац-клац. Але ми теж уже готові позмагатися зі східними народами у ступені фотоапаратизації.

 

Але головна архітектурна тема міста все ж готична. Численні споруди, зведені у цьому стилі, вражають добрим смаком і гармонією розташування, коли така будівля стає окрасою цілого кварталу. Втім, стоїть вона, як от костел Ельжбети, як правило, в обрамленні солідних будинків періоду великої перебудови австрійських міст, яка розпочалась у другій половині дев’ятнадцятого.

 

Дунай у Будапешті поступається шириною Дніпру в Києві. І зовсім він не блакитний. Та якість води оцінювати не хочеться, адже набережні цієї річки надзвичайно мальовничі. Особливо яскраві враження можна отримати від прогулянки туристичним суденцем по річці.



Прагматикам краще милуватись рікою вдень, а романтики неодмінно мають вибрати вечірню прогулянку. Тим паче, що гіди напрочуд добре володіють історичним матеріалом, а обслуговуючий персонал готовий задовольнити усі забаганки туристів. Ну, в межах пристойності, звичайно. А можна просто постояти на мосту Szeceny і відчути велич та красу обох половин міста.

 

Наприкінці дня варто сісти за столик маленького ресторанчика в хитросплетінні вулиць і посмакувати гострими угорськими стравами. Для цього, можливо, доведеться трохи походити, бо у центрі заклади харчування досить дорогі. Невибагливі до їжі туристи можуть підкріпитися українською (італійською, американською і т.п.) стравою «піца», яка продається у фастфудах торгових галерей. Реально знайти закусочну, де за 10 євро можна нагодувати чотирьох, замовивши чималеньку піцу і по кухлю пива на кожного.

Та чи варто читати про Будапешт, коли можна його відвідати? Тож, збирайтеся, дорога кличе!